острівець
ОСТРІВЕ́ЦЬ, розм. ОСТРОВЕ́ЦЬ, рівця́, ч.
Зменш. до о́стрів.
На низенькому плисковатому острівці, що заріс подекуди густими лозами.., обізвавсь .. соловейко (І. Нечуй-Левицький);
Серед безмежного моря хлібів показався острівець станції (Д. Ткач);
Калинка .. ніяк не міг натрапити на більш-менш сухі острівці землі (А. Дімаров).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- острівець — остріве́ць іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- острівець — див. Земля Словник синонімів Вусика
- острівець — [остр'івец'] -р'іўц'а, ор. -р'іўцем, м. (на) -р'іўц'у Орфоепічний словник української мови
- острівець — -рівця, ч. Зменш. до острів. Острівець безпеки — спеціальний майданчик на проїжджій частині вулиці для пішоходів, які чекають сигналу переходу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- острівець — Остріве́ць, -вця́; -вці́, -вці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- острівець — ОСТРІВЕ́ЦЬ, розм. ОСТРОВЕ́ЦЬ, рівця́, ч. Зменш. до о́стрів. На низенькому плисковатому острівці, що заріс подекуди густими лозами.., обізвавсь.. соловейко (Н.-Лев., І, 1956, 65); Серед безмежного моря хлібів показався острівець станції (Ткач, Моряки, 1948, 140). Словник української мови в 11 томах
- острівець — Острів, -рова м. 1) Островъ. Стоїть над морем: ніяк на острів не достанеться. Рудч. Ск. II. 89. Левиц. Пов. 364. 2) = острева. Желех. ум. острівець. Левиц. І. 91. Словник української мови Грінченка