1. Словник української мови в 11 томах

острівець

ОСТРІВЕ́ЦЬ, розм. ОСТРОВЕ́ЦЬ, рівця́, ч. Зменш. до о́стрів.

На низенькому плисковатому острівці, що заріс подекуди густими лозами.., обізвавсь.. соловейко (Н.-Лев., І, 1956, 65);

Серед безмежного моря хлібів показався острівець станції (Ткач, Моряки, 1948, 140).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. острівець — остріве́ць іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. острівець — див. Земля Словник синонімів Вусика
  3. острівець — [остр'івец'] -р'іўц'а, ор. -р'іўцем, м. (на) -р'іўц'у Орфоепічний словник української мови
  4. острівець — -рівця, ч. Зменш. до острів. Острівець безпеки — спеціальний майданчик на проїжджій частині вулиці для пішоходів, які чекають сигналу переходу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. острівець — ОСТРІВЕ́ЦЬ, розм. ОСТРОВЕ́ЦЬ, рівця́, ч. Зменш. до о́стрів. На низенькому плисковатому острівці, що заріс подекуди густими лозами.., обізвавсь .. соловейко (І. Нечуй-Левицький); Серед безмежного моря хлібів показався острівець станції (Д. Ткач); Калинка . Словник української мови у 20 томах
  6. острівець — Остріве́ць, -вця́; -вці́, -вці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. острівець — Острів, -рова м. 1) Островъ. Стоїть над морем: ніяк на острів не достанеться. Рудч. Ск. II. 89. Левиц. Пов. 364. 2) = острева. Желех. ум. острівець. Левиц. І. 91. Словник української мови Грінченка