острів

О́СТРІВ, рова, ч.

1. Ділянка суші, оточена з усіх боків водою.

Серед ночі темної, На морі синьому За островом Тендером потопали Пропадали (Шевч., II, 1963, 339);

Серед річки стримів кам’яний острів, через котрий билася по щілинах сердита хвиля (Н.-Лев., III, 1956, 127);

Це було на острові Цейлоні, де цвітуть веселкою гаї (Сос., І, 1957, 204);

*Образно. Під ногами зелений острів, що його обливають блакитні води далеких гір (Коцюб., II, 1955, 322);

Вивчення історії, побуту, культури, фольклору російського населення, яке протягом сторіч жило відірвано від основної маси російського народу, може дати цікавий матеріал для розробки таких вагомих наукових проблем, як збереження народної культури в умовах етнічних островів (Нар. тв. та етн., 3, 1968, 48).

2. перен. Ділянка землі, що різко виділяється на фоні решти місцевості.

Серед розливу зелені бовваніють острови сіл у садках (Гончар, III, 1959, 60);

Місце, куди вони заїхали, було казковим: дикі лугові верби з дуплами і порохном.., луговий острів, пахучий, безлюдний (Тют., Вир, 1964, 458).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Острів — О́стрів іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. острів — Рова. Найменування, які виступають у ролі граматичної прикладки до слова острів і виражаються відмінюваним іменником, звичайно не узгоджуються у відмінку з означуваним словом: на острові Мадагаскар, поблизу острова Шрі-Ланка, за островом Нова Земля. Літературне слововживання
  3. острів — (коралевий) атол; П. ОАЗА; острівець; п. ф. ОСТРОВ'ЯНИН, островик. Словник синонімів Караванського
  4. острів — див. Земля Словник синонімів Вусика
  5. острів — [остр'іў] -рова, м. (на) -ров'і, мн. острови, остроув'іў два островие Орфоепічний словник української мови
  6. острів — -рова, ч. 1》 Ділянка суходолу, оточена з усіх боків водою. 2》 перен. Ділянка землі, яка чітко вирізняється на тлі решти місцевості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. острів — О́СТРІВ, рова, ч. 1. Ділянка суші, оточена з усіх боків водою. Серед ночі темної, На морі синьому За островом Тендером потопали [козаки] (Т. Шевченко); Серед річки стримів кам'яний острів, через котрий билася по щілинах сердита хвиля (І. Словник української мови у 20 томах
  8. острів — Частина суходолу, оточена навколо водою; виникають, напр., внаслідок занурення материкової поверхні з різноманітним рельєфом (о. материкові) і внаслідок діяльності організмів (коралові о., атоли) або вулканів (вулканічні о.). Універсальний словник-енциклопедія
  9. острів — Робінзо́н на безлю́дному о́строві, книжн. Самотній, відірваний від інших людей, ізольований від світу. Почуватися серед людей Робінзоном на безлюдному острові — так, це дуже прикро, болісно (М. Слабошпицький). Фразеологічний словник української мови
  10. острів — О́стрів, о́строва, -рову, на -рові; острови́, -ві́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. острів — Ділянка у великому приватному парку, призначена для усамітнення й роздумів. Архітектура і монументальне мистецтво