острішшя
ОСТРІ́ШШЯ, я, с., рідко.
Те саме, що острі́шок 1, 3.
Із щілин темного острішшя клубочився білий дим, немовби хата загорілася з усіх чотирьох сторін (С. Чорнобривець);
На цю мову підвелося кілька голів, а серед них острішкувато стрижена голова отамана рязанців. Під острішшям лежала ганчір'яна пов'язка через чоло (Іван Ле).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- острішшя — острі́шшя іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
- острішшя — -я, с., рідко. Те саме, що острішок 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- острішшя — ОСТРІ́ШОК (навислі краї густих брів, вусів, волосся), ОСТРІ́ШКИ мн., ОСТРІ́ШШЯ, СТРІ́ХА. Дві западини очей були темні, як ніч! На них звисали острішки брів (П. Словник синонімів української мови
- острішшя — ОСТРІ́ШШЯ, я, с., рідко. Те саме, що острі́шок 1, 3. Із щілин темного острішшя клубочився білий дим, немовби хата загорілася з усіх чотирьох сторін (Чорн., Визвол. Словник української мови в 11 томах