острішшя
ОСТРІ́ШОК (навислі краї густих брів, вусів, волосся), ОСТРІ́ШКИ мн., ОСТРІ́ШШЯ, СТРІ́ХА. Дві западини очей були темні, як ніч! На них звисали острішки брів (П. Панч); На цю мову підвелося кілька голів, а серед них острішкувато стрижена голова отамана рязанців. Під острішшям лежала ганчір'яна пов'язка через чоло (І. Ле); Цей високий темно-русявий юнак, ..з шевченківськими очима, глибоко схованими під стріхами густих брів, був відомий своїм товаришам як.. неговірка людина (П. Загребельний).
СТРІ́ХА (нижній край солом'яної або очеретяної покрівлі, що нависає над стіною), ОСТРІ́ШОК, ОСТРІ́ШШЯ рідше. Хата ця низько усунулася в землю, стріха понахилялася на самі вікна (Панас Мирний); — Лишень здалося би, — каже (Аниця), — острішок поправити, бо завсігди затікає (Лесь Мартович).
Значення в інших словниках
- острішшя — острі́шшя іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
- острішшя — -я, с., рідко. Те саме, що острішок 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- острішшя — ОСТРІ́ШШЯ, я, с., рідко. Те саме, що острі́шок 1, 3. Із щілин темного острішшя клубочився білий дим, немовби хата загорілася з усіх чотирьох сторін (С. Словник української мови у 20 томах
- острішшя — ОСТРІ́ШШЯ, я, с., рідко. Те саме, що острі́шок 1, 3. Із щілин темного острішшя клубочився білий дим, немовби хата загорілася з усіх чотирьох сторін (Чорн., Визвол. Словник української мови в 11 томах