осуджувати

ОСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш і рідко ОСУДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСУДИ́ТИ, осуджу́, осу́диш, док.

1. кого, що. Виявляти негативне, несхвальне, недоброзичливе ставлення до кого-, чого-небудь, висловлювати невдоволення чиїмись вчинками, діями і т. ін.

Ті, що осуджували Віктора, нічого у вічі йому не казали. А на криві погляди він волів не зважати (С. Журахович);

Отець Вікентій знає всю непривабну зажерливість гутянського попа, осуджує його нововведення у парафії (М. Стельмах);

Няньо, яким би він не був, ніким не замінити його. З ним можна не погоджуватись чи осудити його, але відмовитись від нього не можна (М. Томчаній).

2. кого. Погано відгукуватися про кого-небудь; неславити.

З ніг до голови осудили: сказано, й кістки живої не оставили (Номис);

– Та нас же осудять, обговорять кругом! А в нас діти, та ще й дочки! (І. Нечуй-Левицький).

3. кого. Те саме, що засу́джувати 1.

І осудять неправедних Судом своїм правим, І вовіки стане слава, Преподобним слава (Т. Шевченко);

І Тетеря .. не усумнивсь [не завагався] його, праведного, .. на смерть осудити й, осудивши, повелів йому серед обозу військового голову одтяти (П. Куліш).

4. кого, на що, перен., заст. Прирікати на що-небудь.

[Неофіт-раб:] А мало нас погинуло даремне, кривавих жертв усім богам неправим, та гине й досі за того царя, що, кажеш ти, на рабство осудив нас? (Леся Українка).

(1) Не осуді́ть (осуди́), заст. – уживається як прохання бути поблажливим, вибачливим.

[Сестра Серахвима:] Прощайте, каже [Маруся]! не осудіть мене, грішної! (Панас Мирний);

– Не осуди, жінко, не осуди, любко! Пускаю твої вишивані соловейки на високі гори! (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

осуджувати

Значення в інших словниках