осушувати

ОСУ́ШУВАТИ, ую, уєш і рідко ОСУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСУШИ́ТИ, осушу́, осу́шиш, док., що.

1. Відводячи надмірну, зайву вологу, робити заболочений ґрунт придатним для господарського використання.

Меліоративні роботи на схід від містечка осушували болота, а вслід за ними поставали нові, залізобетонні будиночки (Ірина Вільде);

Для того, щоб осушити болото, треба насамперед відвести з нього зайву воду, прорити канали (з наук.-попул. літ.);

// Робити сухим, відводячи воду (про водойму).

– Осушимо став, збільшимо площу землі, посадимо капусту, – вирішив В'юн (Ю. Мокрієв);

– Ваша річка у наш план не входить, але ви можете її осушувати своїми силами (М. Чабанівський).

2. розм. Повністю, до дна випивати вміст чого-небудь.

Купець осушив ковша, крекнув, витер вуса, пожбурив медоварові великого шкіряного гамана (П. Загребельний);

Обмінявшись кров'ю, дружинники виповнили клятвені келихи янтарним вином і мовчки осушили їх (Д. Міщенко).

3. Витерти (про сльози, очі); перестати плакати.

[Хор:] Час нам сльози осушити (І. Котляревський).

4. рідко. Робити що-небудь сухим по поверхні; обсушувати.

Зійде сонце; Осушить [могили], пригріє (Т. Шевченко);

Сонце і швидкий рух осушували його (І. Багряний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me