осушувати

ОСУ́ШУВАТИ, ую, уєш і рідко ОСУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСУШИ́ТИ, осушу́, осу́шиш, док., перех.

1. Відводячи надмірну, зайву вологу, робити придатним для господарського використання (заболочений грунт).

Меліоративні роботи на схід від містечка осушували болота, а вслід за ними поставали нові, залізобетонні будиночки (Вільде, Сестри.., 1958, 504);

Для того, щоб осушити болото, треба насамперед відвести з нього зайву воду, прорити канали (Наука.., 10, 1962, 43);

// Робити сухим, відводячи воду (про водойму).

— Осушимо став, збільшимо площу землі, посадимо капусту, — вирішив В’юн (Мокр., Сто.., 1961, 72).

2. розм. Повністю, до дна випивати вміст чого-небудь.

Купець осушив ковша, крекнув, витер вуса, пожбурив медоварові великого шкіряного гамана (Загреб., Диво, 1968, 115);

Обмінявшись кров’ю, дружинники виповнили клятвені келихи янтарним вином і мовчки осушили їх (Міщ., Сіверяни, 1961, 143).

3. рідко. Робити що-небудь сухим по поверхні; обсушувати.

Зійде сонце. Осушить [могили], пригріє (Шевч., І, 1963, 106).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me