1. Словник української мови у 20 томах

осібність

ОСІ́БНІСТЬ, ності, ж.

Властивість за знач. осі́бний 1; характерна відмінність, своєрідність.

Що таке національне почуття? Чи це не навіяне кимось переконання людини про її національну осібність, .. чи це, нарешті, щось органічне для звичайної людини..? (Б. Антоненко-Давидович);

Промовець, вживаючи фразеологізм, повинен зберегти його жанрову осібність і водночас органічно ввести його в контекст виступу (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осібність — осі́бність іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. осібність — -ності, ж. Властивість за знач. осібний 1); характерна відмінність, своєрідність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. осібність — Осі́бність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. осібність — ОСІ́БНІСТЬ, ності, ж., рідко. Властивість за знач. осі́бний 1; характерна відмінність, своєрідність. Свідомість осібності своїх класових інтересів від інтересів революційної демократії змушує пролетаріат організуватись у строго самостійну класову партію (Ленін, 13, 1971, 136). Словник української мови в 11 томах