осідати

ОСІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСІ́СТИ, ося́ду, ося́деш, док.

1. тільки 3 ос., на кого – що, на кому – чому і без дод. Опускаючись, покривати собою поверхню чого-небудь (про сніг, іній, пил і т. ін.).

Зверху сипав і сипав дрібний сухий сніг... Він боляче колов обличчя, осідав на віях, заважав дивитися (З. Тулуб);

Пір'я злетіло вгору і тихо заплавало в повітрі, осідаючи на занімілих циган (Григорій Тютюнник);

Коли ж врешті пил трохи осів.., прийшла черга на питання про хліб (М. Коцюбинський);

// чим. Випадати, опускатися на поверхню чого-небудь у певному вигляді.

Туман рідшав, осідав на траву густою росою (Панас Мирний);

Дим під грушею осідав на землю попелом і густим шаром укрив зелену траву (П. Панч);

// Виділяючись з рідини, плаваючи в ній, опускатися на стінки або дно посуду, водойми тощо.

Дівчина стала над ковбанею й дивилась, як поволі осідав намул і вода очищалась (М. Коцюбинський);

Жовтавий цукор розсипався в склянці І осідав, мов паморозь, на дні (М. Бажан);

Латаття осяде, і річка очиститься (Григорій Тютюнник);

* Образно. Нівечилася юність, калічилася душа, осідала на ній іржа незрозумілої образи на життя (Іван Ле);

Що не рік, то все глибше осідав у минуле отой весняний каламут отого незвичайного року (А. Головко);

Перевівав [Павло] у пам'яті розмову з Голубчиком, і липке остюччя осідало на душу (Ю. Мушкетик);

// перен. Збиратися, нагромаджуватися де-небудь, у чому-небудь.

– Але чого б їй і не вийти [заміж]? Що в неї, багатство у скринях осіло, чи він парубок з гірших? (М. Стельмах);

Сили духовні Десь у руках, голові чи у п'ятах могли б осідати (М. Зеров, пер. з тв. Лукреція);

// перен. Надовго або назавжди затримуватися де-небудь.

Листи осідають у канцелярії табору, їх знищують, щоб світ не знав про муки, щоб все лишилося по цей бік колючої загорожі (А. Хижняк);

* Образно. Вона [думка] сама зродилась і осіла глибоко в серці (М. Коцюбинський).

2. тільки 3 ос. Опускатися, переміщуватися вниз.

Огонь мов скажений гоготить, лиже, жере оселю, то огненним вітром угору кинеться, то осяде наниз (Панас Мирний);

Він, певно, обмірковував якусь дуже важливу чи важку справу, бо брови його зовсім осіли аж на ніс.., і никла низько .. голова (Г. Епік);

// Ставати нижчим з часом або під дією чого-небудь.

Піч потріскалася й осіла (Марко Вовчок);

Могила, колись висока й широка, тепер осіла і розповзлася, так що від неї залишився тільки невеличкий горбик землі (Григорій Тютюнник);

// Входити глибше в землю, у воду і т. ін.

За хвилину .. почули легкий тріск, то, мабуть, осідав пароплав (М. Трублаїні);

Остап з Соломією потиху спустили пліт на річку. Він хлюпнув і глибоко осів у воду (М. Коцюбинський);

Вони беруться .. лагодити ринву-корито, в яку деколи, трапляється, аж вівці заскакують, так вона осіла, вгрузла в землю від власної ваги (О. Гончар);

Діди обліпили машину ззаду, попхнули її, але вона ще глибше осіла (М. Чабанівський);

// Знижувати рівень своєї поверхні від ущільнення, переміщення і т. ін.

Вода у відгородженій дільниці все нижче осідала на дно, все більше виступало каміння (Г. Коцюба);

Осідав, набухаючи водою просто на очах, крихкий сніг (В. Козаченко);

Рілля осіла;

// Спускатися, переміщуватися до лінії горизонту (про сонце, місяць).

Непримітно сонце пливло до спокою; воно вже так низько осіло; понад самою землею стоїть його іскристе коло (Панас Мирний);

За морем сонце осіда Затьмарене, руде (М. Нагнибіда);

// перен. Зменшуватися у своєму прояві; спадати.

Хоча брати не забували, що вони сидять у самого пана, але і їхня недовіра починала осідати від огнистого напою і негордого слова (М. Стельмах);

Денна спека вже осіла (з наук. літ.).

3. Повільно сідати, опускатися від слабості, втрати сил і т. ін.

Маланці забиває дух!.. Не спускаючи очей з вишневого села, тихо осідає вона на коліна (В. Бабляк);

Постать Ничипора хитнулася, важко осіла в холодну калюжу... (М. Руденко);

В цю мить пролунав постріл. Сеньйора Ернестіна враз зів'яла .. і повільно осіла на підлогу (Ю. Бедзик);

// Опускатися на ногах, лапах; присідати (про тварин).

Гнат натягає повіддя.., жеребець поволі осідає на задні ноги (Григорій Тютюнник);

Остап зачерпнув пригоршнею води і бризнув на вовка .. Вовк вискалив зуби й осів на задні лапи, але не одходив (М. Коцюбинський);

// Спадати, схилятися донизу, втрачаючи пружність (про частини тіла); обвисати.

Як поблід і схуд хлопець, та й круті плечі його наче осіли (М. Стельмах);

// Раптово зупиняючись, відступати назад.

Юрма завмерла й осіла (М. Коцюбинський);

// тільки док., перен., розм. Втратити рішучість, самовпевненість; посмирнішати.

Іншій громаді Христову притчу розкаже [Шрам], схиляючи буї душі до кротості да до любові; то козаки, так як тії бджоли од кропила, погудуть та й осядуть (П. Куліш);

Горпина зовсім осіла .. Стоїть, як тороплена, і від сорому не знає, що й казати (Панас Мирний);

// перен. Втрачати колишню працездатність, енергію, рухливість і т. ін.; занедбувати себе.

Якось занадто вже скоро осів о. Василь: в швидкім темпі почало відростати йому черево, звисало молоде воло, рухи ставали лінивими, число їх все зменшалося (Г. Хоткевич).

4. Обирати собі постійне місце проживання; оселятися.

Вони [греки] сходять на береги, закладають там городи, осідають на пониззі Дніпра, .. добиваються до далекого східного узбережжя (С. Скляренко);

Триста років тому над річкою Лопанню виник Харків. У ньому осів Слобідсько-український козацький полк (В. Минко);

// Влаштовуватися, розміщуватися де-небудь.

Звістка про те, що князь Яблуновський по шлюбі з княжною Євою осяде на деякий час у маєтку молодої дружини, облетіла .. всю околицю (В. Гжицький);

Криничанам в Каховці вдалося осісти на березі Дніпра, біля самої води (О. Гончар);

// перев. док., перен. З'явитися, виникнути (про вираз обличчя і т. ін.).

Він тепер осунувся, його горда, міцна постать наче зігнулася.., очі згасли, на виду осів новий вираз – вираз болю й затятості (М. Коцюбинський);

На чоло осіли зморшки, напружено збіглись брови (О. Гаврилюк);

// на чому, рідко. Подовгу затримуватися, зосереджуватися на чому-небудь.

– Мені здається, що Ваші надії повинні поперед всього бути звернені на осягнення високих, народних цілей, а не осідати завчасно на дрібних, особистих цілях (І. Франко).

5. тільки 3 ос. Поступово наставати (про вечір, присмерк).

На вікні осідав вогкий плаксивий вечір (Я. Качура);

Осів тихий, зоряний вечір (С. Васильченко).

6. рідко. Сідати по всій поверхні чого-небудь; обсідати.

Мухи роєм осіли їх тіло, вид, лізли у ніс, у рот, розкривали своїми лапками очі (Панас Мирний).

7. кого, що, перен. Охоплювати кого-небудь, оволодівати ким-небудь (про душевний стан, настрій і т. ін.).

Сон не йшов до очей. Як галич, осідали його думки й краяли серце (С. Васильченко);

Великая туга осіла мою душу (Т. Шевченко);

Тільки в першу мить знахідка осліпила її до того, що Катерина забулась і піддалася оманливим надіям. Хвилину пізніше її вже осіли сумніви (Ірина Вільде).

8. рідко. Те саме, що сіда́ти 1, 6.

Ті, кому не вистачає місця в березі, .. просто осідають вподовж вулиць .. попід .. парканами (О. Гончар);

Ще два рої осіло на липі .. Довго вже возився дід, поки забрав їх (Панас Мирний).