1. Словник української мови у 20 томах

осілий

ОСІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до осі́сти 1, 2, 4, 8.

Запах осілої на телефонних апаратах пилюги та шереги виструнчених .. співробітників повернули Преображенського до дійсності (Іван Ле);

Самою серединою [села] плив невеликий потік, а його мутні води котились ліниво на осілому на дні намулі (Н. Кобринська);

Відтиснута на обочини юрба пропустила повз себе низько осілу в колії вервечку саней (М. Стельмах);

Висіяне у вологий, але не досить осілий ґрунт, насіння хоч і добре сходить, але пізніше (з наук. літ.);

Осіла від часу хата.

2. у знач. прикм. Який постійно живе на одному місці.

Ними ж [шляхами] блукали отамани та торговці людською славою, шукаючи її у випадкових сутичках із східними нападниками, а чи й з осілим людом (Іван Ле);

Друкарня розрослася територіально за рахунок двох квартир, де за часів Завадки жили осілі ковалі-цигани з родинами (Ірина Вільде);

// Пов'язаний з постійним проживанням на одному місці.

Знайдені в поселенні речі, зокрема залізні серпи, говорять про сільськогосподарський осілий побут населення (з наук. літ.);

Осіле життя.

3. у знач. прикм. Який протягом року живе в тій самій місцевості (про птахів, тварин).

Птахи, які живуть весь рік в одній місцевості (горобець, сорока, рябчик), є осілими (з навч. літ.);

Осілі птахи знаходять дорогу значно гірше [за перелітних] (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осілий — осі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. осілий — Який осів; (люд) некочовий, немандрівний. Словник синонімів Караванського
  3. осілий — [оус’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  4. осілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до осісти 1), 2), 4), 8). 2》 у знач. прикм.Який постійно живе на одному місці. || Пов'язаний з постійним проживанням на одному місці. Осіле життя. 3》 у знач. прикм. Який протягом року живе в тій самій місцевості (про птахів, тварин). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. осілий — Осі́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. осілий — ОСІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до осі́сти 1, 2, 4, 8. Запах осілої на телефонних апаратах пилюги та шереги виструнчених.. співробітників повернули Преображенського до дійсності (Ле, Міжгір’я, 1953, 269)... Словник української мови в 11 томах
  7. осілий — Осілий, -а, -е 1) Осѣдлый. 2) О растеніи: склонившійся. Вх. Лем. 445. Словник української мови Грінченка