1. Словник української мови у 20 томах

оторочка

ОТОРО́ЧКА, и, ж.

Вузька смужка тканини, хутра і т. ін., нашита на краї одягу, взуття і т. ін. для оздоблення; крайка, облямівка.

З-під чорної оторочки кожушини в нього квітами червоніла маніжка (С. Чорнобривець);

А на гречині макова сорочка, ще й чорний пояс, срібна оторочка (Л. Костенко);

* Образно. Зелена хвиля піною скипа, Мережану вдягає оторочку (Л. Забашта).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оторочка — оторо́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. оторочка — див. облямівка Словник синонімів Вусика
  3. оторочка — -и, ж. Вузька смужка тканини, хутра і т. ін., нашита на краї одягу, взуття і т. ін. для оздоблення; крайка, облямівка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оторочка — ОБЛЯМІ́ВКА (оздоблення у вигляді вишивки, смужки тканини, хутра і т. ін. на місцях стику або по краях одягу, взуття і т. ін.), ЛЯМІВКА, О́БВІ́ДКА, ОТОРО́ЧКА (ОБТОРО́ЧКА рідше), КАЙМА́, КАНТ, ЛИ́ШТВА, ОБШИ́ВКА, ОБШИТТЯ́, ОКАНТО́ВКА (ОБКАНТО́ВКА розм. Словник синонімів української мови
  5. оторочка — ОТОРО́ЧКА, и, ж. Вузька смужка тканини, хутра і т. ін., нашита на краї одягу, взуття і т. ін. для оздоблення; крайка, облямівка. З-під чорної оторочки кожушини в нього квітами червоніла маніжка (Чорн., Потік.., 1956, 15); Таня.. Словник української мови в 11 томах