отрок

О́ТРОК, а, ч.

1. ц.-с. Хлопець-підліток.

Хто скаже, де кордон між дійсністю і грою В дитини, в отрока, у юнака й дідка! (М. Рильський);

– Отже, ти, отроче, на порозі мудрості... (О. Гончар).

2. іст. У стародавній Русі – князівський або боярський слуга, що входив до складу молодшої дружини; молодий дружинник.

Біля дверей княжого дому Семена Олуєвича і Василя Гавриловича зустріли два отроки (А. Хижняк);

Роздуми його обриває оклик чатуючого коло дверей отрока. Він оповіщає князя про прихід нарочитих мужів (Д. Міщенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

отрок — о́трок іменник чоловічого роду, істота хлопець-підліток; у стародавній Русі – князівський або боярський слуга, що входив до складу молодшої дружини — іст. арх. Орфографічний словник української мови
отрок — див. хлопець Словник синонімів Вусика
отрок — див. молодець, молодий чоловік Словник чужослів Павло Штепа
отрок — -а, ч. 1》 заст. Хлопець-підліток. 2》 іст. У давній Русі – князівський чи боярський слуга, що входив до складу молодшої дружини; молодий дружинник. Великий тлумачний словник сучасної мови
отрок — Слуга, дружинник, воїн Словник застарілих та маловживаних слів
отрок — За часів Київської Русі молодший дружинник князя, який відав господарством, прислуговував панові, брав участь у військових походах, а з XII ст. також чинив суд, збирав данину й податки. Універсальний словник-енциклопедія
отрок — ПІ́ДЛІТОК (хлопчик або дівчинка 12-16 років — перехідного між дитинством і юнацтвом віку), НЕДО́ЛІТОК, НЕДО́РО́СТОК розм., ПІДРО́СТОК розм., ВИ́РОСТОК діал.; ПІВПА́РУБОК розм., ПІВПАРУБЧА́К розм., ПІДПА́РУБОК розм., ПІДПАРУБЧА́К розм., ПАРУБІ́ЙКО розм. Словник синонімів української мови
отрок — О́ТРОК, а, ч. 1. заст. Хлопець-підліток. Хто скаже, де кордон між дійсністю і грою В дитини, в отрока, у юнака й дідка! (Рильський, Поеми, 1957, 223); — Отже, ти, отроче, на порозі мудрості… (Гончар, Тронка, 1963, 114). 2. іст. Словник української мови в 11 томах