отруйниця
ОТРУ́ЙНИЦЯ, і, ж.
Жін. до отру́йник.
[Андромаха:] Ні, ти сама була б зо всього винна, не страх, не сором і не меч, а ти, отруйнице..! (Леся Українка);
– Невже ж ти бажаєш, щоб твоя сестра стала отруйницею? (Юліан Опільський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- отруйниця — отру́йниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- отруйниця — -і. Жін. до отруйник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- отруйниця — ОТРУ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до отру́йник. [Андромаха:] Ні, ти сама була б зо всього винна, не страх, не сором і не меч, а ти, отруйнице..! (Л. Укр., II, 1951, 265). Словник української мови в 11 томах