отрутник
ОТРУ́ТНИК, а, ч., рідко.
Те саме, що отру́йник.
Од того часу його неначе якийсь отрутник напоїв якоюсь отрутою (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- отрутник — отру́тник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- отрутник — -а, ч., рідко. Те саме, що отруйник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- отрутник — ОТРУ́ЙНИК, ОТРУ́ЮВАЧ, ОТРУ́ТНИК рідше. Щоб досягти вінценосного отруйника, Гамлетові треба прибрати з дороги його сторожових псів (з журналу); Отруювачі клали шматочки отруєної принади в нори (О. Донченко); От того часу його неначе якийсь отрутник напоїв якоюсь отрутою (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови
- отрутник — ОТРУ́ТНИК, а, ч., рідко. Те саме, що отру́йник. Од того часу його неначе якийсь отрутник напоїв якоюсь отрутою (Н.-Лев., VII, 1966, 274). Словник української мови в 11 томах