отруя
ОТРУ́Я, ї, ж., діал.
Отрута.
Як безсильна дитина, протягнув до неї руки. – Ходи! – Не можу, бо ти отруя! (В. Стефаник);
* Образно. Йому здавалось.., що якась немилосердна рука з корінням вириває з його серця дорогі, чисті і світлі чуття, а в пороблені через те рани вливає гірку отрую ненависті та погорди до людей (І. Франко);
Цілюще зілля, отруї, дання, – все знала баба. І мене навчила (Л. Костенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- отруя — отру́я іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
- отруя — Отру́я. Отрута Корінь, що діти найшли, був переступень (bryonia alba). Сильна отруя (Б., 1895, 26, 3) // порівн. пол. otruć — отруїти, otruć się — отруїтися. Українська літературна мова на Буковині
- отруя — див. отрута Словник синонімів Вусика
- отруя — -ї, ж., зах. Отрута. Великий тлумачний словник сучасної мови
- отруя — ОТРУ́ТА (речовина, здатна викликати отруєння), ТРУ́НОК, ТРУТИ́ЗНА фольк., ТРУ́ТА фольк., ТРУТИ́НА́ фольк., ТРУТІ́ВКА фольк., ТРІ́ЙЛО діал., ОТРУ́Я діал., ОТРІ́Й діал., ЯД, ЇДЬ діал.; ДАННЯ́ етн. заст. (дана з напоєм або стравою). Словник синонімів української мови
- отруя — ОТРУ́Я, ї, ж., діал. Отрута. Як безсильна дитина протягнув до неї руки. — Ходи! — Не можу, бо ти отруя! (Стеф., І, 1949, 106); *Образно. Йому здавалось.. Словник української мови в 11 томах
- отруя — Отру́я, -ру́ї ж. = отрута. Словник української мови Грінченка