1. Українська літературна мова на Буковині

отруя

Отру́я. Отрута Корінь, що діти найшли, був переступень (bryonia alba). Сильна отруя (Б., 1895, 26, 3)

// порівн. пол. otruć — отруїти, otruć się — отруїтися.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отруя — отру́я іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. отруя — див. отрута Словник синонімів Вусика
  3. отруя — -ї, ж., зах. Отрута. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. отруя — ОТРУ́Я, ї, ж., діал. Отрута. Як безсильна дитина, протягнув до неї руки. – Ходи! – Не можу, бо ти отруя! (В. Стефаник); * Образно. Йому здавалось.. Словник української мови у 20 томах
  5. отруя — ОТРУ́ТА (речовина, здатна викликати отруєння), ТРУ́НОК, ТРУТИ́ЗНА фольк., ТРУ́ТА фольк., ТРУТИ́НА́ фольк., ТРУТІ́ВКА фольк., ТРІ́ЙЛО діал., ОТРУ́Я діал., ОТРІ́Й діал., ЯД, ЇДЬ діал.; ДАННЯ́ етн. заст. (дана з напоєм або стравою). Словник синонімів української мови
  6. отруя — ОТРУ́Я, ї, ж., діал. Отрута. Як безсильна дитина протягнув до неї руки. — Ходи! — Не можу, бо ти отруя! (Стеф., І, 1949, 106); *Образно. Йому здавалось.. Словник української мови в 11 томах
  7. отруя — Отру́я, -ру́ї ж. = отрута. Словник української мови Грінченка