1. Українська літературна мова на Буковині

отягатися

Отяга́тися. Не поспішати, зволікати, ухилятися, затримуватися То біда, що старі зачинають отягати ся, — пояснював Самсонюк свої сумніви, обертаючи ся до Гірченка (Галіп, 93)

// пол. ociągać się, — зволікати, тягти (з виконанням чогось); порівн. нім. sich entziehen — перен.ухилятися, ziehen — тягнути.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отягатися — Отяга́тися: — відмовлятися, затримувати [34] — зволікати [52] Словник з творів Івана Франка
  2. отягатися — отяга́тися дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. отягатися — див. баритися Словник синонімів Вусика
  4. отягатися — -аюся, -аєшся і отягуватися, -уюся, -уєшся, недок., діал. 1》 Відставати, затримуватися; не поспішати. || Опиратися, огинатися. 2》 Зволікати, вагатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. отягатися — ОТЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ОТЯ́ГУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., діал. 1. Відставати, затримуватися; не поспішати. Рушили на схід, як хмара, Що свій висипала град; Лиш Кончак мов отягався, Якось позаду лишався, Мовби з милим чим прощався (І. Словник української мови у 20 томах
  6. отягатися — отяга́тися зволікати (ст): А цього року всі наче отягалися. Мовляв, такий він довгий, той карнавал, маємо час (Нова хата 1937) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. отягатися — ВАГА́ТИСЯ (виявляти нерішучість у вирішенні чого-небудь), РОЗДУ́МУВАТИ, СУМНІВА́ТИСЯ, ХИТА́ТИСЯ, М'Я́ТИСЯ розм., ТЕ́РТИСЯ (ТА М'Я́ТИСЯ) розм., МУ́ЛЯТИСЯ розм., МУ́ЛИТИСЯ розм. рідше, ВАГУВА́ТИСЯ діал., ВАРУВА́ТИСЯ діал., ВО́МПИТИ (ВО́НПИТИ) діал. Словник синонімів української мови
  8. отягатися — ОТЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ОТЯ́ГУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., діал. 1. Відставати, затримуватися; не поспішати. Рушили на схід, як хмара, Що свій висипала град; Лиш Кончак мов отягався, Якось позаду лишався, Мовби з милим чим прощався (Фр. Словник української мови в 11 томах
  9. отягатися — Отяга́тися, -га́юся, -єшся гл. 1) Отставать. Він іде попереду, а я отягаюсь, втягаюсь, та як побіжу додому. Камен. у. 2) Откладывать, оттягивать, затягивать дѣло. см. отягтися. Словник української мови Грінченка