отуманений
ОТУМА́НЕНИЙ, а, е, розм.
Дієпр. пас. до отума́нити.
І нічого не розуміла [Маруся] і нічого не хотіла розуміти. Вдень ходила, мов уночі, вся отуманена, вся в радощах (Г. Хоткевич);
// у знач. прикм.
Вона йшла додому з отуманеною головою. В думках усе переплуталося (С. Журахович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- отуманений — отума́нений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- отуманений — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до отуманити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- отуманений — ОТУМА́НЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до отума́нити. І нічого не розуміла [Маруся] і нічого не хотіла розуміти. Вдень ходила, мов уночі, вся отуманена, вся в радощах (Хотк., II, 1966, 124); Вона йшла додому з отуманеною головою. В думках усе переплуталося (Жур., Вечір.., 1958, 217). Словник української мови в 11 томах