1. Словник української мови у 20 томах

охнути

О́ХНУТИ, ну, неш, док., розм.

1. Однокр. до о́хати.

Діди охнули з остраху (Леся Українка);

Хтось охнув, хтось схлипнув, хтось впав, і все стихло (І. Муратов);

Пара завертілася й застрибала посеред кімнати в такому карколомному танці, що гості охнули (Д. Ткач);

Десь глухо охнула гармата, у вишині завив набій (В. Сосюра).

2. рідко. Різко вдарити.

– Кцьо-кць-кцьо!.. – ласкаво закликає пастух яку вередливу козу, а сам хитро, боком наближається, щоб охнути коротеньким бучком швирка та хоч злість зігнати (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. охнути — о́хнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. охнути — -ну, -неш, док., розм. 1》 Однокр. до охати. 2》 рідко. Різко вдарити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. охнути — О́ХНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. Однокр. до о́хати. Діди охнули з остраху (Л. Укр., III, 1952, 672); Хтось охнув, хтось схлипнув, хтось впав, і все стихло (Мур., Бук. Словник української мови в 11 томах
  4. охнути — О́хнути, -ну, -неш гл. одн. отъ охати. Охнуть. Словник української мови Грінченка