охнути
О́ХНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. Однокр. до о́хати.
Діди охнули з остраху (Л. Укр., III, 1952, 672);
Хтось охнув, хтось схлипнув, хтось впав, і все стихло (Мур., Бук. повість, 1959, 225);
Пара завертілася й застрибала посеред кімнати в такому карколомному танці, що гості охнули (Ткач, Арена, 1960, 42);
Десь глухо охнула гармата, у вишині завив набій (Сос., II, 1958, 254).
2. рідко. Різко вдарити.
— Кцьо-кць-кцьо!.. — ласкаво закликає пастух яку вередливу козу, а сам хитро, боком наближається, щоб охнути коротеньким бучком швирка та хоч злість зігнати (Хотк., Довбуш, 1965, 87).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- охнути — о́хнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- охнути — -ну, -неш, док., розм. 1》 Однокр. до охати. 2》 рідко. Різко вдарити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- охнути — О́ХНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. Однокр. до о́хати. Діди охнули з остраху (Леся Українка); Хтось охнув, хтось схлипнув, хтось впав, і все стихло (І. Муратов); Пара завертілася й застрибала посеред кімнати в такому карколомному танці, що гості охнули (Д. Словник української мови у 20 томах
- охнути — О́хнути, -ну, -неш гл. одн. отъ охати. Охнуть. Словник української мови Грінченка