1. Словник української мови у 20 томах

охоронний

ОХОРО́ННИЙ, а, е.

Який охороняє кого-, що-небудь; признач. для охорони (у 1, 2 знач.).

“Побратими” нашвидку виставили на всіх підступах до Борислава охоронні пости (П. Колесник);

Його путь лежала ліворуч Острозького шляху. А тим шляхом ішов з охоронною дружиною Радзівілл (Іван Ле);

Нема на воротях і круг плацу грізної охоронної гвардії (В. Винниченко);

Мати якщо й випускала її за ворота, то лише .. в супроводі охоронних козаків (Ю. Мушкетик);

// Який перебуває під охороною, підлягає охороні.

Поблизу північно-західних берегів півострова міститься філія заповідника – Лебедячі острови, навколо яких створено чималу охоронну зону (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. охоронний — охоро́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. охоронний — [охорон:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  3. охоронний — -а, -е. Який охороняє кого-, що-небудь; признач. для охорони (у 1 знач.). || Який перебуває під охороною, підлягає охороні. Охоронна зона. Охоронна грамота — документ, який засвідчує, що особа або її майно перебуває під особливою охороною державної влади. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. охоронний — Охоро́нний, -на, -не; прикм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. охоронний — ОХОРО́ННИЙ, а, е. Який охороняє кого-, що-небудь; признач. для охорони (у 1 знач.). "Побратими" нашвидку виставили на всіх підступах до Борислава охоронні пости (Кол., Терен.., 1959, 65); Його путь лежала ліворуч Острозького шляху. Словник української мови в 11 томах