охоронний
ОХОРО́ННИЙ, а, е. Який охороняє кого-, що-небудь; признач. для охорони (у 1 знач.).
"Побратими" нашвидку виставили на всіх підступах до Борислава охоронні пости (Кол., Терен.., 1959, 65);
Його путь лежала ліворуч Острозького шляху. А тим шляхом ішов з охоронною дружиною Радзівілл (Ле, Наливайко, 1957, 65);
// Який перебуває під охороною, підлягає охороні.
Охоронна зона.
Охоро́нна гра́мота — документ, який свідчить, що особа або її майно перебуває під особливою охороною державної влади.
Довго розмовляв Дилавер-баша з Якубом Зелінським віч-на-віч, потім наказав видати йому охоронну грамоту (Тулуб, Людолови, II, 1957, 558);
— Доктор Гальванеску має охоронну грамоту від нашого уряду і монарха. Його особа і його володіння недоторканні для простих смертних (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 85).
Значення в інших словниках
- охоронний — охоро́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- охоронний — [охорон:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
- охоронний — -а, -е. Який охороняє кого-, що-небудь; признач. для охорони (у 1 знач.). || Який перебуває під охороною, підлягає охороні. Охоронна зона. Охоронна грамота — документ, який засвідчує, що особа або її майно перебуває під особливою охороною державної влади. Великий тлумачний словник сучасної мови
- охоронний — ОХОРО́ННИЙ, а, е. Який охороняє кого-, що-небудь; признач. для охорони (у 1, 2 знач.). “Побратими” нашвидку виставили на всіх підступах до Борислава охоронні пости (П. Колесник); Його путь лежала ліворуч Острозького шляху. Словник української мови у 20 томах
- охоронний — Охоро́нний, -на, -не; прикм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)