1. Словник української мови у 20 томах

охотниця

ОХО́ТНИЦЯ, і, ж.

Жін. до охо́тник¹.

Катря велика охотниця була до жартів (Б. Лепкий);

– Я вас научу [ловити пстругів]! Чи подумали б ви, що я – запалена охотниця до них (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. охотниця — охо́тниця іменник жіночого роду, істота любительниця чогось Орфографічний словник української мови
  2. охотниця — ОХО́ТНИЦЯ, і, ж. Жін. до охо́тник¹1 — Я вас научу [ловити пстругів]! Чи подумали б ви, що я — запалена охотниця до них (Фр., III, 1950, 430). Словник української мови в 11 томах