1. Орфографічний словник української мови

охотниця

охо́тниця

іменник жіночого роду, істота

любительниця чогось

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. охотниця — ОХО́ТНИЦЯ, і, ж. Жін. до охо́тник¹. Катря велика охотниця була до жартів (Б. Лепкий); – Я вас научу [ловити пстругів]! Чи подумали б ви, що я – запалена охотниця до них (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  2. охотниця — ОХО́ТНИЦЯ, і, ж. Жін. до охо́тник¹1 — Я вас научу [ловити пстругів]! Чи подумали б ви, що я — запалена охотниця до них (Фр., III, 1950, 430). Словник української мови в 11 томах