очевидний
ОЧЕВИ́ДНИЙ, а, е.
1. Дуже помітний; неприхований.
Він глядів .. в її гарне лице з очевидною приємністю (О. Кобилянська);
Він говорив з очевидним сумом і задумою (В. Винниченко);
Можна ж було сісти десь в іншому кутку, приховати бодай не себе, а хоча б усім очевидне зацікавлення тою жінкою (Іван Ле).
2. Безсумнівний, безперечний.
Ти його потіш од мене, бо се ж очевидна несправедливість (М. Коцюбинський);
Він взявся пояснювати, що вони нічого поганого не зробили і марно турбували себе .. подорожні, бо тут, мовляв, очевидне непорозуміння (Ю. Смолич);
Перемога наша була очевидна (Б. Антоненко-Давидович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- очевидний — очеви́дний прикметник Орфографічний словник української мови
- очевидний — див. явний Словник синонімів Вусика
- очевидний — -а, -е. 1》 Дуже помітний; неприхований. 2》 Безсумнівний, безперечний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- очевидний — Наочний, бачений, зримий, відкритий, неприхований, див. самоочевидний Словник чужослів Павло Штепа
- очевидний — БЕЗСУМНІ́ВНИЙ (який не потребує доказів у своїй істинності, не викликає сумнівів щодо себе), БЕЗУМО́ВНИЙ, ВИ́ДИ́МИЙ, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРЯМИ́Й, Я́ВНИЙ, Я́СНИ́Й (звичайно в складі присудка); САМООЧЕВИ́ДНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
- очевидний — Очеви́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- очевидний — ОЧЕВИ́ДНИЙ, а, е. 1. Дуже помітний; неприхований. Можна ж було сісти десь в іншому кутку, приховати бодай не себе, а хоча б усім очевидне зацікавлення тою жінкою (Ле, Міжгір’я, 1953, 17). 2. Безсумнівний, безперечний. Словник української мови в 11 томах