1. Словник української мови у 20 томах

очеретина

ОЧЕРЕ́ТИНА.

ОЧЕРЕТИ́НА, и, ж.

1. Стебло очерету.

Пустотливий білявий хлопчисько .. підібрався до лежачого верблюда і почав лоскотати йому ніздрі очеретиною (З. Тулуб);

Вітер-зимовик тужно, заупокійно свистів в очеретини (В. Дрозд);

* У порівн. Перед нею стояв молодий панич, високий, як очеретина, тонкий, як дошка (І. Нечуй-Левицький).

2. Збірн. до очере́т.

В темряві никне ріка, Чуть лиш, як плеще, як стогне над нею Очеретина суха та гнучка (Дніпрова Чайка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. очеретина — очерети́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. очеретина — -и, ж. Стебло очерету. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. очеретина — ОЧЕРЕТИ́НА, и, ж. Стебло очерету. В темряві никне ріка, Чуть лиш, як плеще, як стогне над нею Очеретина суха та гнучка (Дн. Чайка, Тв., 1960, 254); Пустотливий білявий хлопчисько.. Словник української мови в 11 томах