1. Словник української мови у 20 томах

очуманіти

ОЧУМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм., рідко.

Те саме, що очмані́ти.

Отець Онуфрій очуманів, зачувши річ молодиці (К. Гордієнко);

[Марко:] Очуманіла баба, зовсім очуманіла! (З. Мороз);

Хочеться впасти на брудний поміст .. й очуманіти, поринути в небуття (С. Черкасенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. очуманіти — очумані́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. очуманіти — -ію, -ієш, док., розм., рідко. Те саме, що очманіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. очуманіти — ЗДУРІ́ТИ розм. (втратити здатність ясно сприймати, розсудливо міркувати, діяти і т. ін.), ОДУРІ́ТИ розм., ОБЕЗГЛУ́ЗДІТИ розм., ОЧМАНІ́ТИ розм., ОЧАМРІ́ТИ розм., ОЧМАРІ́ТИ розм., ЗАЧМЕЛІ́ТИ розм., ОШАЛІ́ТИ розм., ОЧУМІ́ТИ розм., УЧА́ДІТИ (ВЧА́ДІТИ) розм. Словник синонімів української мови
  4. очуманіти — ОЧУМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм., рідко. Те саме, що очмані́ти. Отець Онуфрій очуманів, зачувши річ молодиці (Горд., Чужу ниву.., 1947, 154); [Марко:] Очуманіла баба, зовсім очуманіла! (Мороз, П’єси, 1959, 13). Словник української мови в 11 томах