ошаліло
ОШАЛІ́ЛО, розм.
Присл. до ошалі́лий 2.
Юнак ошаліло киває головою (Ю. Яновський);
Очі її .. сяяли вже близько, ошаліло, волого... (О. Гончар);
* Образно. Вихор ошаліло налетів з такою силою, що, здавалось, вирве дуба з корінням і понесе його хтозна-куди (І. Цюпа).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ошаліло — ошалі́ло прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- ошаліло — розм. Присл. до ошалілий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ошаліло — ОШАЛІ́ЛО, розм. Присл. до ошалі́лий 2. Юнак ошаліло киває головою (Ю. Янов., IV, 1959, 138); Очі її .. сяяли вже близько, ошаліло, волого… (Гончар, Тронка, 1963, 51); *Образно. Словник української мови в 11 томах