ошаління
ОШАЛІ́ННЯ, я, с., розм.
Стан за знач. ошалі́ти.
Він бере його за петельки і починає трясти з такою люттю і з таким ошалінням, що в Оксена поступово світлішають очі (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ошаління — ошалі́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- ошаління — -я, с., розм. Стан за знач. ошаліти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ошаління — ОШАЛІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. ошалі́ти. Він бере його за петельки і починає трясти з такою люттю і з таким ошалінням, що в Оксена поступово світлішають очі (Тют., Вир, 1964, 136). Словник української мови в 11 томах