1. Словник української мови в 11 томах

ошаління

ОШАЛІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. ошалі́ти.

Він бере його за петельки і починає трясти з такою люттю і з таким ошалінням, що в Оксена поступово світлішають очі (Тют., Вир, 1964, 136).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ошаління — ошалі́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. ошаління — -я, с., розм. Стан за знач. ошаліти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ошаління — ОШАЛІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. ошалі́ти. Він бере його за петельки і починає трясти з такою люттю і з таким ошалінням, що в Оксена поступово світлішають очі (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах