1. Словник української мови в 11 томах

ошаліти

ОШАЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Стати шаленим, втратити здатність нормально міркувати, діяти; одуріти.

[Наталка:] Ти, мені здається, побувавши довго в городі, ошалів і зовсім не тим став, що був (Котл., II, 1953, 36);

— Від цих побоїв я ошалів, раптом вирвав з нар дошку й сам кинувся з криком на ворогів (Козл., Весн. шум, 1952, 106).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ошаліти — ошалі́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. ошаліти — див. сердитися Словник синонімів Вусика
  3. ошаліти — -ію, -ієш, док., розм. Стати шаленим, втратити здатність нормально міркувати, діяти; одуріти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ошаліти — ОШАЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Стати шаленим, втратити здатність нормально міркувати, діяти; одуріти. [Наталка:] Ти, мені здається, побувавши довго в городі, ошалів і зовсім не тим став, що був (І. Словник української мови у 20 томах
  5. ошаліти — ЗДУРІ́ТИ розм. (втратити здатність ясно сприймати, розсудливо міркувати, діяти і т. ін.), ОДУРІ́ТИ розм., ОБЕЗГЛУ́ЗДІТИ розм., ОЧМАНІ́ТИ розм., ОЧАМРІ́ТИ розм., ОЧМАРІ́ТИ розм., ЗАЧМЕЛІ́ТИ розм., ОШАЛІ́ТИ розм., ОЧУМІ́ТИ розм., УЧА́ДІТИ (ВЧА́ДІТИ) розм. Словник синонімів української мови
  6. ошаліти — Ошаліти, -лію, -єш гл. Ошалѣть. Чуб. І. 249. Ой хиба б я ошаліла, щоб я тебе не любила? Чуб. V. 378. Словник української мови Грінченка