павучий
ПАВУ́ЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до паву́к 1.
– Тісно в тебе тут, – привітавшись, оглядає [Плачинда] майстерню, усі кутки якої засновані мертвими павучими гніздами (М. Стельмах);
// Формою схожий на павука; павукастий.
Летіть, орли, нещадні і могучі, На рать їх риньте з голубої кручі І розкаряки свастики павучі Розтоптуйте (М. Бажан).
2. перен. Який відзначається жорстокістю, підступністю, хитрістю.
– Макар хоч і дурний, та не вашої павучої породи (П. Панч).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- павучий — паву́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- павучий — -а, -е. 1》 Прикм. до павук 1). || Формою схожий на павука; павукастий. 2》 перен. Який відзначається рисами експлуататора, жорстокістю, підступністю, хитрістю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- павучий — ПАВУ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до паву́к 1. — Тісно в тебе тут, — привітавшись, оглядає [Плачинда] майстерню, усі кутки якої засновані мертвими павучими гніздами (Стельмах, І, 1962, 113); // Формою схожий на павука; павукастий. Словник української мови в 11 томах