павучиха

ПАВУЧИ́ХА, и, ж., розм.

1. Самка павука (у 1 знач.).

Часом трапляється, що голодна павучиха з'їдає свого “жениха” відразу ж після “весілля” (з наук. літ.);

* У порівн. Станція, мов павучиха, своє павутиння чіпляла до складів, та тартака, до заводу, який мав постати на пустирі (Г. Колісник).

2. перен. Жін. до паву́к 2.

– Годі! – спинив Настю Осман. – А ти, стара павучихо, відповіси мені за цю витівку (З. Тулуб).