1. Словник української мови у 20 томах

пагіння

ПА́ГІННЯ, я, с.

Збірн. до па́гін.

Кажуть, молоде пагіння очеретів дає такий чудовий силос, від якого корів за роги не відтягнеш (М. Руденко);

– Значить, ви увесь час охороняли мене? – Так, відповіла Люба. – Про молоде пагіння треба старанно дбати (В. Собко);

Бубнявіють думки, проростають словами, Їх пагіння бринить у завихренні днів. (В. Симоненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пагіння — па́гіння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. пагіння — зб., пагони, памолодь, пагілля, р. обрость. Словник синонімів Караванського
  3. пагіння — див. гілка Словник синонімів Вусика
  4. пагіння — -я, с. Збірн. до пагін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пагіння — МО́ЛОДЬ (молоде, підростаюче покоління, молоді люди), ЮНА́ЦТВО, Ю́НІСТЬ, МОЛОДНЯ́К розм., ЮНЬ поет., МОЛОДНЕ́ЧА розм., МОЛОДЯ́ТА розм., ЧЕ́ЛЯДЬ заст.; ПА́РОСТЬ, ПА́ГІЛЛЯ, ПА́ГІННЯ, ПА́МОЛОДЬ, ПА́МОЛОДОК розм., ОБРО́СТЬ розм., ПО́РОСЛЬ розм. Словник синонімів української мови
  6. пагіння — ПА́ГІННЯ, я, с. Збірн. до па́гін. Кажуть, молоде пагіння очеретів дає такий чудовий силос, від якого корів за роги не відтягнеш (Руд., Остання шабля, 1959, 415); Зелене пагіння народної творчості роками і століттями зберігало свою живучість (Нар. тв. Словник української мови в 11 томах