пагінчик
ПАГІ́НЧИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до па́гін.
* У порівн. І не стогін; а пісня з підвала, Мов пагінчик, до сонця п'ялася (П. Воронько);
На поверхні ґрунту випнулися перші пагінчики цибулі (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пагінчик — пагі́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пагінчик — див. гілка Словник синонімів Вусика
- пагінчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до пагін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пагінчик — ПАГІ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до па́гін. *У порівн. І не стогін; а пісня з підвала, Мов пагінчик, до сонця п’ялася (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 140). Словник української мови в 11 томах
- пагінчик — Пагін, -гону м. Побѣгъ, ростокъ, отпрыскъ. ум. пагонець, пагінчик. Од доброго коріня добрий і пагонець одійде. Ном. Словник української мови Грінченка