падлючий
ПАДЛЮ́ЧИЙ, а, е, розм.
Підлий, мерзенний, ганебний.
[Дмитро:] Всякому, хто тільки писне про тебе, – я вирву падлючого язика! (М. Старицький);
Балькаїза Довго буде ще шукати, Хто падлючих лаврів гідний (Леся Українка);
Падлюче кодло.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- падлючий — падлю́чий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- падлючий — Підлий, МЕРЗЕННИЙ, ганебний. Словник синонімів Караванського
- падлючий — -а, -е, розм. Підлий, мерзенний, ганебний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- падлючий — НЕПОРЯ́ДНИЙ (про вчинки, поведінку тощо — який характеризує кого-небудь як непорядну людину), НЕДОСТО́ЙНИЙ, НЕГА́РНИЙ, НЕДО́БРИЙ, НЕГО́ЖИЙ, НЕХОРО́ШИЙ, НЕГІ́ДНИЙ підсил., ПОГА́НИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- падлючий — ПАДЛЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Підлий, мерзенний, ганебний. [Дмитро:] Всякому, хто тільки писне про тебе, — я вирву падлючого язика! (Стар., Вибр., 1959, 222); Балькаїза Довго буде ще шукати, Хто падлючих лаврів гідний (Л. Укр., IV, 1954, 192); Падлюче кодло. Словник української мови в 11 томах