1. Словник української мови в 11 томах

падлючий

ПАДЛЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Підлий, мерзенний, ганебний.

[Дмитро:] Всякому, хто тільки писне про тебе, — я вирву падлючого язика! (Стар., Вибр., 1959, 222);

Балькаїза Довго буде ще шукати, Хто падлючих лаврів гідний (Л. Укр., IV, 1954, 192);

Падлюче кодло.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. падлючий — падлю́чий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. падлючий — Підлий, МЕРЗЕННИЙ, ганебний. Словник синонімів Караванського
  3. падлючий — -а, -е, розм. Підлий, мерзенний, ганебний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. падлючий — ПАДЛЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Підлий, мерзенний, ганебний. [Дмитро:] Всякому, хто тільки писне про тебе, – я вирву падлючого язика! (М. Старицький); Балькаїза Довго буде ще шукати, Хто падлючих лаврів гідний (Леся Українка); Падлюче кодло. Словник української мови у 20 томах
  5. падлючий — НЕПОРЯ́ДНИЙ (про вчинки, поведінку тощо — який характеризує кого-небудь як непорядну людину), НЕДОСТО́ЙНИЙ, НЕГА́РНИЙ, НЕДО́БРИЙ, НЕГО́ЖИЙ, НЕХОРО́ШИЙ, НЕГІ́ДНИЙ підсил., ПОГА́НИЙ підсил. Словник синонімів української мови