палати

ПАЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. Знищуватися в сильному вогні, зазнавати дії всепоглинального вогню.

Човни і байдаки палали, Соснові пороми тріщали, Горіли дьоготь і смола (І. Котляревський);

Далеко під горами ревіли гармати, палали села, а чорний дим розтягався змієм по синьому небі (В. Стефаник);

Горіли поля, палав хліб (О. Довженко);

// Горіти, даючи велике полум'я, сильне світло або виділяючи багато жару.

Попи співають, Свічки палають, Козаки шабельками лискають (П. Куліш);

Полум'я в неї [німфи] велике палало на вогнищі, й запах Кедра сухого й пахучої туї далеко по всьому Острові линув (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

Палає буйним полум'ям піч, раз у раз з'являється на яскравому тлі вогню знайома постать: сестра! (О. Гончар);

У кузні палає горно, Навіть іскри летять над полем (Л. Забашта);

* У порівн. Місяць світив уповні, зорі наче палали – одна зоря поломніш від другої (Марко Вовчок);

// безос.

Три дні й три ночі, не втихаючи, палало; на четвертий день випав дощ і загасив пожежу (Панас Мирний);

У печі палає, як у гуті (Марко Вовчок).

2. чим і без дод. Давати або випромінювати яскраве світло; світитися.

Сонце височенько уже. Мигтить, палає у небі (А. Тесленко);

Довго ще палав маяк живим вогнем, і багряні відблиски гойдалися на воді... (Д. Ткач);

В театрі столичному люстра палає (С. Олійник);

// Бути яскраво освітленим.

Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зострічає [зустрічає] (Т. Шевченко);

Ясна зала вся світлом палає (Леся Українка);

Місто палало електричними вогнями (М. Томчаній);

// перен. Виділятися яскравим кольором, забарвленням (звичайно червоним).

Між зеленим морем листу на дереві подекуди визирали, як сивина в голові, пожовклі листочки; на рові од поля палав уже кущ глоду (С. Васильченко);

Якраз тоді маки цвіли, розквітали – На схилах жаріли, у долах палали (М. Нагнибіда);

Три свіжі краплі кров'яні В коня палають на копиті (Є. Фомін).

3. перен. Бути у пропасному жару (перев. від хвороби).

Тільки тепер вона почула, що всі кістки в неї болять, а голова палає, мов хоче розскочитися з болю (Б. Грінченко);

В гарячці я палав, і рани Були гарячі, як вогонь (Л. Дмитерко).

4. перен. Дуже червоніти, ставати гарячим від приливу крові.

Очі її блищали ще дужче, ніж звичайно, лице палало від швидкого ходу і внутрішнього зворушення (І. Франко);

Вуха в Бекіра палали, як жар, голос тремтів од обурення, і в очах стали сльози (М. Коцюбинський);

Здавалось, очі її [Галі] не дивились, а горіли й світилися, щоки палали й пекли своїм полум'ям, груди хвилювали під тонкою білою сукнею (В. Винниченко).

5. чим, від (од) чого і без дод., перен. Бути охопленим яким-небудь сильним почуттям, з пристрастю віддаватися почуттю, справі і т. ін.

Як увійде [Олена] та поведе очицями, що як терен-ягідки, на пана сотника, то в нього язик стане мов повстяний, і не поверне його, а сам аж пала (Г. Квітка-Основ'яненко);

Він аж палав тепер від нетерпіння побачити Ніну (В. Гжицький);

Розчинилися навстіж, як від вибуху, двері, і дівчина, палаючи гнівом і збудженням, з'явилася на порозі (В. Собко);

Може, тому що я українець, що все моє життя на моїй землі палають страшні жертовники, на яких загибають невгасимі душі. (О. Довженко);

// Виражати сильне пристрасне почуття (про очі, погляд, обличчя і т. ін.).

Чого кипить химерна кров? Чого палає серце дике? (П. Куліш);

Я бачу, погляд твій палає від погорди (Леся Українка);

Управитель помітив, як палають у хлопця очі, коли він дивиться на живописні роботи (О. Іваненко);

Дідусь, це ти мені тоді про Гарібальді й Віолетту розповідав. Слова прості пливли. Неначе у поета, палав твій зір... (В. Сосюра).

6. перен. Проходити бурхливо, навально (про бій, битву, війну і т. ін.).

Бій палав, як грізна блискавка, Аж здригавсь від вибухів Дунай (Ю. Гойда).

◇ О́чі горя́ть (пала́ють) див. о́ко¹;

(1) Пала́ти (паші́ти і т. ін.) рум'я́нцем (рум'я́нцями) – мати червоний колір (про шкіру щік, обличчя).

Трохи загоріле обличчя [молодички] так і пашіло рум'янцем (Б. Грінченко);

Біля ополонки стояла Зінька, виполіскуючи білизну. Руки в неї були червоні від крижаної води, а щоки аж пашіли рум'янцями (А. Шиян).