1. Словник української мови у 20 томах

паленище

ПАЛЕНИ́ЩЕ, а, с., діал.

1. Випалене місце в степу, в лісі.

Каламар уявою знову й знову палив весняні ватри, перекопував паленища, разом з молодою жінкою Марійкою висівав ячмінь та овес, бачив, як його дружина поралася увечері коло вогнища, готуючи страву (І. Чендей).

2. Топка.

Зігнувшися, він потонув у темнім гирлі паленища і почав розкладати вогонь (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паленище — Палени́ще: — вогнище [IV] — згарище [21] — місце, де був вогонь, де горіло [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. паленище — палени́ще іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. паленище — -а, с., діал. 1》 Випалене місце в степу, в лісі. 2》 Топка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. паленище — ЗГА́РИЩЕ (місце, де була пожежа; те, що лишилося після пожежі), ПОЖАРИ́ЩЕ, ПОПЕЛИ́ЩЕ, ПОЖАРИ́НА, ПО́ГАР, ЗГАР, СПАЛЕНИ́ЩЕ діал., СПАЛЬ діал., ПОЖЕ́ЖИЩЕ заст.; ПАЛЕНИ́ЩЕ діал., ПАЛЕНИ́НА діал. (перев. у степу, в лісі). Словник синонімів української мови
  5. паленище — ПАЛЕНИ́ЩЕ, а, с., діал. 1. Випалене місце в степу, в лісі. 2. Топка. Зігнувшися, він потонув у темнім гирлі паленища і почав розкладати вогонь (Фр., III, 1950, 327). Словник української мови в 11 томах