палкий

ПАЛКИ́Й, а́, е́.

1. Який добре горить, швидко займається.

Березові дрова дуже палкі (Сл. Б. Грінченка);

У донецькому вибої, в надрах вугільних шарів, народилися герої .. А у шахті – залізниці, поїзд мчить палке добро (М. Упеник).

2. Який має дуже високу температуру і виділяє багато тепла; жаркий, палючий.

Сонце палке сипле стріли на білую крейду, Вітер здійма порохи (Леся Українка);

А може, й справді мудрість в тім, Що краще у житті Згоріть на полум'ї палкім, Ніж згаснуть в темноті (В. Бичко);

* Образно. Спокійно дихала земля, від радості ясна, від щастя, що сердець людських вона відчула стук, палкий вогонь поривів їх і ласку теплих рук (І. Гончаренко);

// перен. Про дуже яскраву барву (перев. червону і жовту).

Хиляючись до тих квіток палких, Я чув, що .. спів солодкий з них виходить (І. Франко);

Снаряди в маєтку падали й падали, із співом опускаючись з висоти, і Сагайда на мить задивився на них .. Наче це сама Батьківщина послала їм сюди за тисячі верст вогнисті вітання, осипаючи своїх синів палким червоним цвітом (О. Гончар).

3. перен. Який має надзвичайно гарячий темперамент; сповнений енергії, пристрасті.

Була в їх дочка Катря... Ся не в матір зародилася – палка, прудка дівчина – трудно їй було батеньку коритись (Марко Вовчок);

Палка молодіж [молодь] у живі очі сміється старому [Хо], кепкує з його заходів, зве його порохном (М. Коцюбинський);

І станем ми, .. Палкий юнак і сива голова, По лікті засукавши рукава, До чистої, як перший сон, роботи (М. Рильський);

// Який виражає сильне почуття, сповнений великої пристрасті.

Ой, палка ти була, моя пісне! Як тебе почала я співати (Леся Українка);

Кохання обняло її палку душу ніби полум'ям (І. Нечуй-Левицький);

Страждання, заподіяні мені негативною критикою моїх творів, в незрівняній мірі переважають задоволення від найбільш захоплюючих і палких дифірамбів (О. Довженко);

Її [грекині] любов, така палка і вірна (Л. Костенко);

// Щирий, послідовний у своїх переконаннях, уподобаннях, наслідуванні кого-, чого-небудь.

– Не смію бути докучливим, пане професор, але в мені ви маєте найщирішого друга. Я – ваш палкий учень (О. Донченко).

4. перен. Який дуже легко збуджується; надто запальний.

Лукина трохи боялась Уласа, палкого, часом не в міру сердитого (І. Нечуй-Левицький);

Андрійко – скорий був, палкий, як іскра, – то було тричі на день і більш посвариться з дітьми на улиці, а то й поб'ється (Марко Вовчок);

– Я людина палка: вхоплю шаблюку й покажу, що значить герой Москви та Смоленська, – гордовито взявся Бжеський в боки (З. Тулуб);

// Надзвичайно жвавий, рухливий; баский (про коня).

Хто із них у ріднім домі, Під теплом весінніх хмар Шаблю зніме і поставить В плуг палкого скакуна..? (М. Нагнибіда).

5. Який потребує зосередження, напруження всіх сил.

Там знов дідусь недужий в хаті сам, все кашля й стогне, та води подати нема кому – палкий жнив'яний час! (І. Франко).

6. перен. Доведений до граничного напруження; жорстокий, запеклий (про бій, боротьбу і т. ін.).

О земле, зрита битвою палкою, Ти нам здаля здіймалась, як маяк!.. (М. Нагнибіда);

– І добре, що ми не прислухались до тих самих палких закликів (А. Дімаров);

// Який проходить дуже жваво, напружено.

Починалась палка суперечка, в якій часом необережне слово з уст о. Василя ображало Раїсу (М. Коцюбинський);

Нарада була коротка, але палка (О. Донченко).

Палки́й день див. день;

Палки́й моро́з див. моро́з.

◇ Гаря́ча (палка́) голова́ (голі́вка) див. голова́;

Палке́ се́рце (се́рденько) див. се́рце;

(1) Палки́й се́рцем хто – хтось дуже пристрасний, має пристрасну вдачу.

Він був чоловік поважний і ходив усе понурою, а серцем був палкий (Марко Вовчок).