паломник
ПАЛО́МНИК, а, ч.
1. Той, хто відвідує так звані святі місця або мандрівний богомолець взагалі; прочанин.
Батьківське почування по таких довгих роках самотнього й у тісних рамцях замкненого життя було для нього тим, чим є джерело свіжої води для паломника у вигорілій пустині (І. Франко);
У храмах Аджанти й Еллори завжди людно. Багато туристів з Європи і Америки, а ще більше паломників (В. Минко);
Паломників називали по-різному: “прочани”, “богомольці”, “подорожани”, “пілігріми”, “поклонники”, “каліки перехожі” та ін. (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Учасник паломництва (у 2 знач.).
Паломники відправились автобусним маршрутом до Почаївської лаври (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- паломник — пало́мник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- паломник — Те саме, що прочанин Словник церковно-обрядової термінології
- паломник — див. подорожній Словник синонімів Вусика
- паломник — [паломниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- паломник — -а, ч. Той, хто відвідує святі місця або мандрівний богомолець узагалі; прочанин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- паломник — Прочанин, (вона) прочанка Словник чужослів Павло Штепа
- паломник — БОГОМО́ЛЕЦЬ (той, хто ходить на богомілля), ПРОЧА́НИН, ПАЛО́МНИК, ПІЛІГРИ́М книжн., заст., КАЛІ́КА заст. (той, хто ходить по святих місцях, або мандрівний богомолець узагалі). Словник синонімів української мови
- паломник — ПАЛО́МНИК, а, ч. Той, хто відвідує так звані святі місця або мандрівний богомолець взагалі; прочанин. Батьківське почування по таких довгих роках самотнього й у тісних рамцях замкненого життя було для нього тим... Словник української мови в 11 томах