паломник

пало́мник

[паломниек]

-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паломник — пало́мник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. паломник — Те саме, що прочанин Словник церковно-обрядової термінології
  3. паломник — див. подорожній Словник синонімів Вусика
  4. паломник — -а, ч. Той, хто відвідує святі місця або мандрівний богомолець узагалі; прочанин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. паломник — Прочанин, (вона) прочанка Словник чужослів Павло Штепа
  6. паломник — ПАЛО́МНИК, а, ч. 1. Той, хто відвідує так звані святі місця або мандрівний богомолець взагалі; прочанин. Батьківське почування по таких довгих роках самотнього й у тісних рамцях замкненого життя було для нього тим... Словник української мови у 20 томах
  7. паломник — БОГОМО́ЛЕЦЬ (той, хто ходить на богомілля), ПРОЧА́НИН, ПАЛО́МНИК, ПІЛІГРИ́М книжн., заст., КАЛІ́КА заст. (той, хто ходить по святих місцях, або мандрівний богомолець узагалі). Словник синонімів української мови
  8. паломник — ПАЛО́МНИК, а, ч. Той, хто відвідує так звані святі місця або мандрівний богомолець взагалі; прочанин. Батьківське почування по таких довгих роках самотнього й у тісних рамцях замкненого життя було для нього тим... Словник української мови в 11 томах