1. Словник української мови у 20 томах

паморочити

ПА́МОРОЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, що і без прям. дод.

Притупляти свідомість, п'янити.

Повітря паморочило солодким духом розквітлих троянд (Н. Рибак);

// Позбавляти здатності розумно мислити, тверезо ставитися до навколишнього.

Що більше розповідав Марченко, Романові ставало ясніше: батька почала паморочити слава (В. Минко).

◇ (1) Па́морочити (запа́морочувати) / запа́морочити го́лову (ро́зум, свідо́мість і т. ін.):

а) позбавляти кого-небудь здатності чітко мислити або заважати тверезо і реально сприймати щось.

Хатня задуха паморочить голову, руки мимохіть простягаються до вікна (Дніпрова Чайка);

Вулиця здавалася тісною, а тиша, глибока й тривожна, бентежила серця, паморочила розум (С. Воскрекасенко);

б) виклика́ти стан, схожий на сп'яніння.

Їй [весні] додають сили й краси не самі солов'їні співи, але й пахощі, що забивають дух, тамують биття серця і паморочать свідомість (Ю. Смолич);

Синові успіхи запаморочили голову Лукерці Василівні (І. Сенченко);

в) (кому і без дод.) зваблювати кого-небудь, закохувати у себе.

– Що з тобою сталося Тетяно?.. Бачу, що Сагайдак тобі остаточно запаморочив голову (С. Добровольський);

г) (чим) зацікавлюючи кого-небудь чимсь, ошукувати, обманювати, розраховуючи на наївність, довірливість і т. ін.

– Так ось що, – Ковалів підійшов до Батури впритул, – не обіцяйте їм золотих гір. Не паморочіть голови великими надіями, .. не кожну річку можна відновити (М. Чабанівський);

– Що з тобою сталося, Тетяно? .. Бачу, що Сагайдак тобі остаточно запаморочив голову (С. Добровольський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паморочити — (притуплювати свідомість) дурманити, одурманювати, заморочувати, затуманювати, (пахощами) п'янити// забивати клепку, морочити голову, напускати дурману. Словник синонімів Полюги
  2. паморочити — па́морочити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. паморочити — ЗАПАМОРОЧУВАТИ; (пахом) п'янити; п. ф. -СЯ, (- голову) ходити ходором Словник синонімів Караванського
  4. паморочити — -чу, -чиш, недок., перех. і без додатка. Притупляти свідомість, п'янити. Паморочити голову — а) позбавляти кого-небудь здатності ясно й чітко мислити; б) п'янити (про пахощі, аромати). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. паморочити — па́морочити / запа́морочити го́лову (ро́зум, свідо́мість і т. ін.). 1. Позбавляти кого-небудь здатності чітко мислити або заважати тверезо і реально сприймати щось. Хатня задуха паморочить голову, руки мимохіть простягаються до вікна (Дніпрова Чайка). Фразеологічний словник української мови
  6. паморочити — ПА́МОРОЧИТИ (притупляти свідомість; позбавляти здатності тверезо мислити), ЗАПА́МОРОЧУВАТИ, ЗАМОРО́ЧУВАТИ, ЗАТУМА́НЮВАТИ, ОДУРМА́НЮВАТИ, ЗАДУРМА́НЮВАТИ, ДУРМА́НИТИ, ОБМОРО́ЧУВАТИ (ОМОРО́ЧУВАТИ) розм., ЗАДУ́РЮВАТИ розм., ОТУМА́НЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. паморочити — Па́морочити, -рочу, -рочиш, -рочать; не па́мороч, -рочте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. паморочити — ПА́МОРОЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. і без додатка. Притупляти свідомість, п’янити. Повітря паморочило солодким духом розквітлих троянд (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 350); // Позбавляти здатності розумно мислити, тверезо ставитися до навколишнього. Словник української мови в 11 томах
  9. паморочити — Паморочити, -чу, -чиш гл. Омрачать, помрачать. Словник української мови Грінченка