паморочити
ПА́МОРОЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. і без додатка. Притупляти свідомість, п’янити.
Повітря паморочило солодким духом розквітлих троянд (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 350);
// Позбавляти здатності розумно мислити, тверезо ставитися до навколишнього.
Що більше розповідав Марченко, Романові ставало ясніше: батька почала паморочити слава (Минко, Ясні зорі, 1951, 67).
Па́морочити го́лову (ро́зум, свідо́мість і т. ін.):
а) позбавляти кого-небудь здатності ясно й чітко мислити.
Хатня задуха паморочить голову, руки мимохіть простягаються до вікна (Дн. Чайка, Тв., 1960, 108);
Вулиця здавалася тісною, а тиша, глибока й тривожна, бентежила серця, паморочила розум (Воскр., Весна.., 1939, 71);
б) п’янити (про пахощі, аромати).
Їй [весні] додають сили й краси не самі солов’їні співи, але й пахощі, що забивають дух, тамують биття серця і паморочать свідомість (Смолич, Мир.., 1958, 77).
Значення в інших словниках
- паморочити — (притуплювати свідомість) дурманити, одурманювати, заморочувати, затуманювати, (пахощами) п'янити// забивати клепку, морочити голову, напускати дурману. Словник синонімів Полюги
- паморочити — па́морочити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- паморочити — ЗАПАМОРОЧУВАТИ; (пахом) п'янити; п. ф. -СЯ, (- голову) ходити ходором Словник синонімів Караванського
- паморочити — -чу, -чиш, недок., перех. і без додатка. Притупляти свідомість, п'янити. Паморочити голову — а) позбавляти кого-небудь здатності ясно й чітко мислити; б) п'янити (про пахощі, аромати). Великий тлумачний словник сучасної мови
- паморочити — ПА́МОРОЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, що і без прям. дод. Притупляти свідомість, п'янити. Повітря паморочило солодким духом розквітлих троянд (Н. Рибак); // Позбавляти здатності розумно мислити, тверезо ставитися до навколишнього. Словник української мови у 20 томах
- паморочити — па́морочити / запа́морочити го́лову (ро́зум, свідо́мість і т. ін.). 1. Позбавляти кого-небудь здатності чітко мислити або заважати тверезо і реально сприймати щось. Хатня задуха паморочить голову, руки мимохіть простягаються до вікна (Дніпрова Чайка). Фразеологічний словник української мови
- паморочити — ПА́МОРОЧИТИ (притупляти свідомість; позбавляти здатності тверезо мислити), ЗАПА́МОРОЧУВАТИ, ЗАМОРО́ЧУВАТИ, ЗАТУМА́НЮВАТИ, ОДУРМА́НЮВАТИ, ЗАДУРМА́НЮВАТИ, ДУРМА́НИТИ, ОБМОРО́ЧУВАТИ (ОМОРО́ЧУВАТИ) розм., ЗАДУ́РЮВАТИ розм., ОТУМА́НЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- паморочити — Па́морочити, -рочу, -рочиш, -рочать; не па́мороч, -рочте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- паморочити — Паморочити, -чу, -чиш гл. Омрачать, помрачать. Словник української мови Грінченка