панахидити

ПАНАХИ́ДИТИ, недок., розм.

Відправляти церковну службу по померлому.

Надвечір зійшлися родичі, сусіди – почали панахидити (із журн.);

// перен. Говорити, поводити себе як під час панахиди.

Ей, ви, хохли! Чого завили? Буде панахидити – і так сумно (М. Хвильовий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me