панахидити
ПАНАХИ́ДИТИ, недок., розм.
Відправляти церковну службу по померлому.
Надвечір зійшлися родичі, сусіди – почали панахидити (із журн.);
// перен. Говорити, поводити себе як під час панахиди.
Ей, ви, хохли! Чого завили? Буде панахидити – і так сумно (М. Хвильовий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me