пандур

ПАНДУ́Р¹.

ПАНДУ́Р².

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пандур — Па́ндур: — озброєний ополченець; піхотинець словенської армії [52] Словник з творів Івана Франка
  2. пандур — Вояк (угорський) Словник чужослів Павло Штепа