панкувати
ПАНКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
Вести спосіб життя панка; дотримуватися поглядів панків.
Доки мас-медіа на повну силу займалися мiфотворенням, розповiдаючи, що “більшу частину вiсiмдесятих Велш панкував у Лондонi, маючи до того ж наркотичну залежнiсть”, письменник випустив свiй другий роман – “Кошмари лелеки Марабу” (квiтень 1995).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- панкувати — панкува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- панкувати — Ую, -уєш, недок. Належати до субкультури панків, вести панківський спосіб життя. Він панкує, скільки я його знаю. Словник сучасного українського сленгу
- панкувати — (-ую, -уєш) недок.; мол. Вести спосіб життя панка (декларувати відмову від дійсности своєю поведінкою, зовнішнім виглядом, підкресленою байдужістю до решти суспільства). БСРЖ, 417; ПСУМС, 50. Словник жарґонної лексики української мови