1. Словник української мови у 20 томах

парадокс

ПАРАДО́КС, а, ч.

1. Думка, судження, що різко розходиться із звичайним, загальноприйнятим і суперечить (іноді тільки на перший погляд) тверезому глуздові.

Наведу деякі загальнознані факти, щоби суд мій не видався нікому парадоксом або брехнею (І. Франко);

– Спочатку я сприйняла слова Юрія Юрійовича як парадокс (О. Донченко);

// Нелогічний збіг обставин.

Історичний парадокс: в той самий час, коли розум людський посилав у космос ракети, на вершинах Паміру альпіністи розшукували волосату снігову людину (М. Руденко).

2. книжн. Несподіване явище, яке не відповідає звичайним науковим уявленням.

Ми стикаємося з парадоксом: щоб забезпечити собі життя, бактерії потребують речовину, яка б вбивала їх (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. парадокс — парадо́кс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. парадокс — Різка невідповідність <�несумісність, розбіжність, нелогічність>. Словник синонімів Караванського
  3. парадокс — -а, ч. 1》 Думка, судження, що різко розходиться зі звичайним, загальноприйнятим і суперечить (іноді тільки на перший погляд) тверезому глуздові. || Нелогічний збіг обставин. 2》 книжн. Несподіване явище, яке не відповідає звичайним науковим уявленням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. парадокс — Дивогляд, дивина, дивниця, дивоча, нібизна, нібизнащо, самосуперека, самосуперечність Словник чужослів Павло Штепа
  5. парадокс — парадо́кс (від грец. παράδοξος – несподіваний, дивний) 1. Формальнологічна суперечність, яка полягає в тому, що в процесі доведення створюються умови для одночасного доказу істинності і хибності певного висловлювання... Словник іншомовних слів Мельничука
  6. парадокс — У логіці вираз, який при позірній істинності його елементів, внаслідок помилки, що в ньому міститься, або нечіткості виразів, призводить до умовиводів, які явно суперечать собі; посполито — блискуче сформульована думка, яка містить якусь суперечність із загальноприйнятими переконаннями. Універсальний словник-енциклопедія
  7. парадокс — ПАРАДОКС (від грецьк. παραδοξοζ — несподіваний) — суперечне міркування, що зумовлене не порушенням внутрішньотеоретичних правил, а позапредметним застосуванням їх (на відміну від паралогізмів та софізмів, котрі зумовлюються, відповідно... Філософський енциклопедичний словник
  8. парадокс — Парадо́кс, -ксу; -до́кси, -ксів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. парадокс — ПАРАДО́КС, а, ч. 1. Думка, судження, що різко розходиться із звичайним, загальноприйнятим і протирічить (іноді тільки на перший погляд) тверезому глуздові. Наведу деякі загальнознані факти, щоби суд мій не видався нікому парадоксом або брехнею (Фр. Словник української мови в 11 томах