парадокс

ПАРАДОКС (від грецьк. παραδοξοζ — несподіваний) — суперечне міркування, що зумовлене не порушенням внутрішньотеоретичних правил, а позапредметним застосуванням їх (на відміну від паралогізмів та софізмів, котрі зумовлюються, відповідно, випадковим чи усвідомленим ігноруванням цих правил). Оскільки будь-яка теоретична система має обмежену сферу дієвості своїх базових принципів, застосування останніх не може бути абсолютно універсальним. Отже, для будь-якої системи знання є предметні межі, поза якими її вихідні положення перестають бути мірилом розрізнення істини та хибності. Тому зазначене "функціональне винесення" вивідних засобів теорії у позапредметну область дозволяє вивести як стверджувальні, так і заперечні висновки відносно однієї й тієї самої думки. П. звичайно поділяють на семантичні та логічні, в залежності від того, чи пов'язані вони з відносністю інтерпретації основних понять теорії, чи вони є наслідком невідповідного застосування її вивідних засобів. П. у логіці — міркування, яке приводить до двох протилежних висновків. Існує такий варіант П., коли міркування, що здається правильним, приводить до висновку, який суперечить життєвому досвіду і загальновизнаним істинам.

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

парадокс — парадо́кс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
парадокс — Різка невідповідність <�несумісність, розбіжність, нелогічність>. Словник синонімів Караванського
парадокс — -а, ч. 1》 Думка, судження, що різко розходиться зі звичайним, загальноприйнятим і суперечить (іноді тільки на перший погляд) тверезому глуздові. || Нелогічний збіг обставин. 2》 книжн. Несподіване явище, яке не відповідає звичайним науковим уявленням. Великий тлумачний словник сучасної мови
парадокс — Дивогляд, дивина, дивниця, дивоча, нібизна, нібизнащо, самосуперека, самосуперечність Словник чужослів Павло Штепа
парадокс — ПАРАДО́КС, а, ч. 1. Думка, судження, що різко розходиться із звичайним, загальноприйнятим і суперечить (іноді тільки на перший погляд) тверезому глуздові. Наведу деякі загальнознані факти, щоби суд мій не видався нікому парадоксом або брехнею (І. Словник української мови у 20 томах
парадокс — парадо́кс (від грец. παράδοξος – несподіваний, дивний) 1. Формальнологічна суперечність, яка полягає в тому, що в процесі доведення створюються умови для одночасного доказу істинності і хибності певного висловлювання... Словник іншомовних слів Мельничука
парадокс — У логіці вираз, який при позірній істинності його елементів, внаслідок помилки, що в ньому міститься, або нечіткості виразів, призводить до умовиводів, які явно суперечать собі; посполито — блискуче сформульована думка, яка містить якусь суперечність із загальноприйнятими переконаннями. Універсальний словник-енциклопедія
парадокс — Парадо́кс, -ксу; -до́кси, -ксів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
парадокс — ПАРАДО́КС, а, ч. 1. Думка, судження, що різко розходиться із звичайним, загальноприйнятим і протирічить (іноді тільки на перший погляд) тверезому глуздові. Наведу деякі загальнознані факти, щоби суд мій не видався нікому парадоксом або брехнею (Фр. Словник української мови в 11 томах